муштрувальник

МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто муштрує когось.

Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (О. Гончар);

На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. муштрувальник — муштрува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. муштрувальник — -а, ч. Той, хто муштрує когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина..  Словник української мови в 11 томах