муштрувальник
МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто муштрує когось.
Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (О. Гончар);
На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муштрувальник — муштрува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- муштрувальник — -а, ч. Той, хто муштрує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина.. Словник української мови в 11 томах