муштрувальник
МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось.
Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина.., 1960, 68);
На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муштрувальник — муштрува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- муштрувальник — -а, ч. Той, хто муштрує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (О. Словник української мови у 20 томах