муштрувальник

муштрува́льник

-а, ч.

Той, хто муштрує когось.

Значення в інших словниках

1. муштрувальник — муштрува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (О.  Словник української мови у 20 томах
3. муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина..  Словник української мови в 11 томах