містик —
-а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
містик —
МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І.
Словник української мови у 20 томах
містик —
мі́стик (від грец. μυστικός – таємничий) людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина.
Словник іншомовних слів Мельничука
містик —
МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах