містик
МІ́СТИК, а, ч.
Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо.
Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І. Нечуй-Левицький);
І хоч Бабенко загалом не був містиком, проте в слово “доля” вкладав щось таємниче, майже містичне (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)