містик
МІ́СТИК, а, ч.
Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо.
Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І. Нечуй-Левицький);
І хоч Бабенко загалом не був містиком, проте в слово “доля” вкладав щось таємниче, майже містичне (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- містик — мі́стик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- містик — -а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- містик — мі́стик (від грец. μυστικός – таємничий) людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
- містик — Мі́стик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах