1. Словник української мови в 11 томах

містик

МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо.

Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Н.-Лев., III, 1956, 395);

І хоч Бабенко загалом не був містиком, проте в слово "доля" вкладав щось таємниче, майже містичне (Руд., Остання шабля, 1959, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містик — мі́стик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. містик — -а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І. Словник української мови у 20 томах
  4. містик — мі́стик (від грец. μυστικός – таємничий) людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. містик — Мі́стик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)