містик
мі́стик
(від грец. μυστικός – таємничий)
людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- містик — мі́стик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- містик — -а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І. Словник української мови у 20 томах
- містик — Мі́стик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах