1. Орфографічний словник української мови

містик

мі́стик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містик — -а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія – чоловік з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (І. Словник української мови у 20 томах
  3. містик — мі́стик (від грец. μυστικός – таємничий) людина, що вірить у надприродне, в чудеса; забобонна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. містик — Мі́стик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. містик — МІ́СТИК, а, ч. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах