1. Словник української мови у 20 томах

містика

МІ́СТИКА, и, ж.

1. Віра в існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування людини з потойбічним світом.

Вчення Павлова про вищу нервову діяльність, що є класичним дослідженням природничо-наукової думки, спрямоване проти релігії і всіляких форм містики (з наук.-попул. літ.);

Мені тривожно і колюче... Ну, як це я таке зробив, що від огню Степана Кручі цигарку третім прикурив. Селянська містика? Не знаю. Таке повір'я між бійців (В. Сосюра).

2. перен. Щось незрозуміле, яке не підлягає поясненню.

Шеллінг .. намагається замінити науку вірою в авторитет, містикою почуттів і гностичною фантастикою (з наук.-попул. літ.);

Одним з перших учених, які зірвали з душі покрив містики, був російський природознавець Іван Михайлович Сєченов, (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містика — мі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. містика — МІСТИКА – МІСТИЦИЗМ Містика. Віра в таємничий, надприродний світ і можливість безпосереднього спілкування з ним; розм. – щось загадкове, незрозуміле: середньовічна містика. – Як це ми зустрілися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна... і раптом ти. Літературне слововживання
  3. містика — (від грецьк. mistikos — таємничий) віра у надприродне, таємниче, у можливість безпосереднього спілкування людини з потойбічним світом; М. є у всіх релігіях Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. містика — -и, ж. 1》 Віра в існування надприродних, таємничих сил і здатність спілкування з ними людини. || Схильність до віри в надприродне й таємниче. 2》 Щось загадкове, непояснюване. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. містика — Таїнство Словник чужослів Павло Штепа
  6. містика — (англ. mystic) одна з деформацій управління діяльністю, що виявляється в роботі органів місцевого самоуправління при ігноруванні інтересів підприємств, інших ланок галузей економіки, а також населення. Економічний словник
  7. містика — мі́стика (від грец. μυστικά – таємничі обряди) 1. Віра в існування надприродних, таємничих сил та в здатність людини вступати в безпосередні зносини з ними. 2. Схильність до віри в таємниче й надприродне. 3. Щось загадкове, непояснюване. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. містика — Мі́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. містика — МІ́СТИКА, и, ж. Релігійно-ідеалістичні погляди, що визнають існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність, що є класичним дослідженням природничо-наукової думки... Словник української мови в 11 томах