містина
МІСТИ́НА, и, ж.
Те саме, що мі́сце 1, 2.
[1-й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (В. Самійленко);
Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко);
Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси (Леся Українка);
Ганні ця містина нагадала розкішні полтавські левади. Густа лугова трава, гінкі молоді очерети, клуб'я поодиноких верб (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- містина — місти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- містина — -и, ж. Те саме, що місце 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- містина — МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Словник синонімів української мови
- містина — Місти́на і частіше місци́на, -ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- містина — МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1 — й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (Горд. Словник української мови в 11 томах