1. Словник синонімів української мови

містина

МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Нечуй-Левицький); Всю місцину біля місточка і далі од літнього кінотеатру здавна звуть Зелені Зозулі чи просто Зозулі (Т. Масенко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко).

МІСЦЕ́ВІСТЬ (якийсь простір на земній поверхні), МІ́СЦЕ перев. мн., МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (З. Тулуб); Є місця — чувати: Круглий рік весна... (П. Грабовський); Перед ним неначе горяна місцина на двадцять верстов навкруги (І. Нечуй-Левицький); Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містина — місти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. містина — -и, ж. Те саме, що місце 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. містина — МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1-й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (В. Самійленко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Словник української мови у 20 томах
  4. містина — Місти́на і частіше місци́на, -ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. містина — МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1 — й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (Горд. Словник української мови в 11 томах