1. Словник української мови в 11 томах

містина

МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2.

[1 — й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70);

Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (Горд., Заробітчани, 1949, 44);

Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної задумливої поліської краси (Л. Укр., III, 1952, 186);

Ганні ця містина нагадала розкішні полтавські левади. Густа лугова трава, гінкі молоді очерети, клдб’я поодиноких верб (Гончар, Таврія, 1952, 339).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. містина — місти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. містина — -и, ж. Те саме, що місце 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. містина — МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1-й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (В. Самійленко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Словник української мови у 20 томах
  4. містина — МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І. Словник синонімів української мови
  5. містина — Місти́на і частіше місци́на, -ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)