містика
МІ́СТИКА, и, ж.
1. Віра в існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування людини з потойбічним світом.
Вчення Павлова про вищу нервову діяльність, що є класичним дослідженням природничо-наукової думки, спрямоване проти релігії і всіляких форм містики (з наук.-попул. літ.);
Мені тривожно і колюче... Ну, як це я таке зробив, що від огню Степана Кручі цигарку третім прикурив. Селянська містика? Не знаю. Таке повір'я між бійців (В. Сосюра).
2. перен. Щось незрозуміле, яке не підлягає поясненню.
Шеллінг .. намагається замінити науку вірою в авторитет, містикою почуттів і гностичною фантастикою (з наук.-попул. літ.);
Одним з перших учених, які зірвали з душі покрив містики, був російський природознавець Іван Михайлович Сєченов, (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)