містина
МІСТИ́НА, и, ж.
Те саме, що мі́сце 1, 2.
[1-й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (В. Самійленко);
Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К. Гордієнко);
Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси (Леся Українка);
Ганні ця містина нагадала розкішні полтавські левади. Густа лугова трава, гінкі молоді очерети, клуб'я поодиноких верб (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)