Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
містина —
місти́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
містина —
МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1-й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (В. Самійленко); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (К.
Словник української мови у 20 томах
містина —
МІ́СЦЕ (простір, зайнятий або який може бути зайнятий кимсь, чимсь), МІСЦИ́НА (МІСТИ́НА) розм. Недалечко од того місця, де вони стояли, валялась стара липа, зламана й повалена бурею (І.
Словник синонімів української мови
містина —
Місти́на і частіше місци́на, -ни
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
містина —
МІСТИ́НА, и, ж. Те саме, що мі́сце 1, 2. [1 — й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (Горд.
Словник української мови в 11 томах