набивати —
-аю, -аєш, недок., набити, -б'ю, -б'єш, док. 1》 перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. 2》 перех. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. робити якесь болісне пошкодження. 3》 перех. Ударами надівати, насаджувати на що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набивати —
НАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш док. 1. що. Наповнювати що-небудь чимсь, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Дядько Софрон, не дивлячись на Василя, вийняв люльку й, щось бурмочучи, став набивати її (В.
Словник української мови у 20 томах
набивати —
набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим. Примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам’ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву. Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
набивати —
ЗАРЯДЖА́ТИ (вкладати заряд у вогнепальну зброю), НАБИВА́ТИ, ЛАДУВА́ТИ діал. — Док.: заряди́ти, наби́ти, наладува́ти. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А.
Словник синонімів української мови
набивати —
НАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док. 1. перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Кирило..
Словник української мови в 11 томах
набивати —
Набива́ти, -ва́ю, -єш гл. сов. в. набити, -б'ю́, -б'єш, гл. 1) Набивать, набить, наколачивать, наколотить. Бондарь відра набиває. Шевч. 540. 2) Набивать, набить, наполнять, наполнить. Як києм набито жидів в хаті. Чуб. І. 252. 3) Заряжать, зарядить.
Словник української мови Грінченка