набивати
ЗАРЯДЖА́ТИ (вкладати заряд у вогнепальну зброю), НАБИВА́ТИ, ЛАДУВА́ТИ діал. — Док.: заряди́ти, наби́ти, наладува́ти. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А. Головко); Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг (Ю. Бедзик); Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Мирослав Ірчан).
НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. (безладно, жужмом); НАПАКУВА́ТИ (звичайно про певне вмістище на зразок валізи, шафи тощо або приміщення); НАЧИНИ́ТИ (гільзу — порохом, снаряд — зарядом і т. ін.). — Недок.: набива́ти, нато́птувати, забива́ти, зага́чувати, натовкма́чувати, напиха́ти, напако́вувати, начиня́ти (начи́нювати). Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний); Набити в подушку пір'я; — То я книжками так натовк свої валізи (Т. Масенко); Дід натоптував у ящик сіна (Григорій Тютюнник); — А я довго при батькові не буду.., — безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (М. Стельмах); — І де ви.. свої книжки діватимете? Всю хату загатили (М. Стельмах); Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга); — О, людино! — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (О. Гончар); Три сапети напакував дід Омелько (З. Тулуб). — Пор. вклада́ти, 1. накла́сти.
НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ рідше) розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ (НАТЯ́ГУВАТИ), НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (із зусиллям). — Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́ (натягну́ти), натаска́ти, нацу́пити. — Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); — Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).
ПРИБИВА́ТИ (прикріплювати цвяхами до чогось), ПРИЦВЯХО́ВУВАТИ рідше, ПРИШИВА́ТИ спец.; НАБИВА́ТИ (перев. на щось зверху); ПІДБИВА́ТИ, ПІДШИВА́ТИ рідше (також зі споду); ПРИКО́ВУВАТИ (щось металеве до чогось). — Док.: приби́ти, прицвяхува́ти, приши́ти, наби́ти, підби́ти, підши́ти, прикува́ти (прику́ти рідко). Підставив (Мишко) розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко); Овдій прицвяховував штахетини. Городив огорожу (Є. Гуцало); Свекор.. витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Л. Первомайський); — Показав (швець), як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Ю. Збанацький); Сидів (швець) на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови