Орфографічний словник української мови

набундючувати

набундю́чувати

дієслово недоконаного виду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. набундючувати — -ую, -уєш, недок., набундючити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набундючувати — НАБУНДЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила; Набундючити спідницю.  Словник української мови у 20 томах
  3. набундючувати — НАБУНДЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила; Набундючити спідницю.  Словник української мови в 11 томах