навершник —
НАВЕ́РШНИК, а, ч. Верхня прибудова чого-небудь. В одній із стінок кошари будували для доїння овець струнку будову з піддашшям – “навершник”, “приколобок”, – покритий корою та з отворами для проходу тварин (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах