навершник

НАВЕ́РШНИК, а, ч.

Верхня прибудова чого-небудь.

В одній із стінок кошари будували для доїння овець струнку будову з піддашшям – “навершник”, “приколобок”, – покритий корою та з отворами для проходу тварин (з наук.-попул. літ.).