навершник
НАВЕ́РШНИК, а, ч.
Верхня прибудова чого-небудь.
В одній із стінок кошари будували для доїння овець струнку будову з піддашшям – “навершник”, “приколобок”, – покритий корою та з отворами для проходу тварин (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навершник — наве́ршник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови