нависати —
-аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш; мин. ч. навис, -ла, -ло і нависнув, -нула, -нуло; док. 1》 Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь. 2》 Висіти, розміщатися низько над чим-небудь. 3》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нависати —
НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. над чим. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь; звисати. Чуб з-під кашкета аж на очі нависає (О.
Словник української мови у 20 томах
нависати —
Аю, -аєш, недок., нависнути, -ну, -неш, док. Набридати, тиснути. Ну, добре, ви вже починаєте нависати, що мій вступ схожий на ваші підручники з права чи економічної географії (Молоко).
Словник сучасного українського сленгу
нависати —
нави́снути / нависа́ти на о́чі кому. Привернути чию-небудь увагу, зацікавити когось. (Горпина:) Як ти почнеш балакати про те, як ти мене любиш, то мені здається, що тобі нависло на очі моє хазяйство та худоба… (М.
Фразеологічний словник української мови
нависати —
ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути.
Словник синонімів української мови
нависати —
НАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́с і нави́снув, ла, ло; док. 1. Спускатися, звішуватися на що-небудь, над чим-небудь.
Словник української мови в 11 томах
нависати —
Нависа́ти, -са́ю, -єш сов. в. нависнути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть, свѣшиваться, свѣситься. Волосся на лоба нависає. Ой час-пора до куріня, бо вже хмара нависла. Чуб. V. 292. 2) Собираться, собраться во множествѣ. Людей хмарою нависло. Г. Барв. 207.
Словник української мови Грінченка