навождення —
НАВОЖДЕ́ННЯ, я, с. За народним повір'ям – те, що ніби навіяне “злою силою” для спокуси. Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа (Леся Українка); Пристав підскочив, як опарений: – Що це мені за навождення?...
Словник української мови у 20 томах
навождення —
НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн.
Словник синонімів української мови
навождення —
НАВОЖДЕ́ННЯ, я, с. Те, що в повір’ях ніби навіяне "злою силою" з метою спокусити; обман почуттів, привид, сон. Пристав підскочив, як опарений: — Що це мені за навождення? Та тут, здається, все кує крамолу, все отруєно одним духом (Вас.
Словник української мови в 11 томах