Значення в інших словниках
-
наголінник —
Наголінник: — наколінник (у панцирі) [4] — частина лицарського панцира для захисту колін від ударів [XII]
Словник з творів Івана Франка
-
наголінник —
-а, ч. Частина металевої збруї, що накладалася на голінку. || Все, що накладалось, одягалось на голінку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наголінник —
НАГОЛІ́ННИК, а, ч., заст. Частина металевої збруї, що накладалась на голінку. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках (І.
Словник української мови у 20 томах
-
наголінник —
НАГОЛІ́ННИК, а, ч. Частина металевої збруї, що накладалась на голінку. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках (Фр., VI, 1951, 45); // Все, що накладалось, одягалось на голінку.
Словник української мови в 11 томах