нагонич —
-а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нагонич —
НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облоги, який гонить звіра або птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (З.
Словник української мови у 20 томах
нагонич —
НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).
Словник синонімів української мови
нагонич —
НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 360).
Словник української мови в 11 томах