нагонич

НАГО́НИЧ, а, ч.

Учасник облоги, який гонить звіра або птаха на мисливця; гучок.

Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (З. Тулуб);

Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. нагонич — наго́нич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нагонич — (мисл.), гукайло, гучок, загонич  Словник синонімів Вусика
3. нагонич — -а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагонич — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).  Словник синонімів української мови
5. нагонич — НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 360).  Словник української мови в 11 томах