нагонич
НАГО́НИЧ, а, ч.
Учасник облоги, який гонить звіра або птаха на мисливця; гучок.
Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (З. Тулуб);
Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагонич — наго́нич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нагонич — (мисл.), гукайло, гучок, загонич Словник синонімів Вусика
- нагонич — -а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагонич — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний). Словник синонімів української мови
- нагонич — НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 360). Словник української мови в 11 томах