нагонич
наго́нич
-а, ч.
Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагонич — наго́нич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нагонич — (мисл.), гукайло, гучок, загонич Словник синонімів Вусика
- нагонич — НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облоги, який гонить звіра або птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (З. Словник української мови у 20 томах
- нагонич — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний). Словник синонімів української мови
- нагонич — НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок. Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 360). Словник української мови в 11 томах