нагонич
НАГО́НИЧ, а, ч. Учасник облави, який гонить звіра чи птаха на мисливця; гучок.
Коли нагоничі розсипалися цепом і вигуками почали підіймати дичину, Гасан наблизився до падишаха і застиг у шанобливому поклоні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 360).
Словник української мови (СУМ-11)