Орфографічний словник української мови

надбудова

надбудо́ва

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. надбудова — -и, ж. 1》 Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь. Дерев'яна надбудова. || мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. надбудова — НАДБУДО́ВА, и, ж. 1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чимсь. Німці зламали веранду, а замість неї зробили якусь незграбну надбудову, з якої обстрілювали місто (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. надбудова — див. базис і надбудова  Філософський енциклопедичний словник
  4. надбудова — НАДБУДО́ВА, и, ж. 1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь. Дерев’яна надбудова; // мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.  Словник української мови в 11 томах
  5. надбудова — рос. надстройка сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, етичних, естетичних та інших поглядів суспільства й відповідних їм установ і організацій, породжених економічним базисом певного суспільного ладу.  Eкономічна енциклопедія