надбудова
НАДБУДО́ВА, и, ж.
1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь.
Дерев’яна надбудова;
// мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.
В суднобудуванні складний поліефір використовуватимуть для вантажних люків, палубних надбудов, поперечних балок, щогл та інших складних частин кораблів (Наука.., 6, 1959, 60);
Білі стіни палубних надбудов злегка рожевіли в сонячних променях (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 21).
2. Категорія історичного матеріалізму, що означає сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, художніх та ін. поглядів суспільства і відповідних їм установ і організацій, породжених базисом суспільства певної епохи.
Матеріальне виробництво становить основу життя суспільства, визначає його соціальну структуру і всю складну суспільну надбудову (Ком. Укр., 1, 1963, 27);
Перемігший пролетаріат замість ліквідованої старої надбудови створює нову, соціалістичну надбудову, яка докорінно відрізняється від усіх попередніх надбудов (Рад. Укр., 20.УІ 1951, 3).
Словник української мови (СУМ-11)