надбудова

НАДБУДО́ВА, и, ж.

1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь.

Дерев’яна надбудова;

// мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.

В суднобудуванні складний поліефір використовуватимуть для вантажних люків, палубних надбудов, поперечних балок, щогл та інших складних частин кораблів (Наука.., 6, 1959, 60);

Білі стіни палубних надбудов злегка рожевіли в сонячних променях (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 21).

2. Категорія історичного матеріалізму, що означає сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, художніх та ін. поглядів суспільства і відповідних їм установ і організацій, породжених базисом суспільства певної епохи.

Матеріальне виробництво становить основу життя суспільства, визначає його соціальну структуру і всю складну суспільну надбудову (Ком. Укр., 1, 1963, 27);

Перемігший пролетаріат замість ліквідованої старої надбудови створює нову, соціалістичну надбудову, яка докорінно відрізняється від усіх попередніх надбудов (Рад. Укр., 20.УІ 1951, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надбудова — надбудо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. надбудова — -и, ж. 1》 Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь. Дерев'яна надбудова. || мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надбудова — НАДБУДО́ВА, и, ж. 1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чимсь. Німці зламали веранду, а замість неї зробили якусь незграбну надбудову, з якої обстрілювали місто (І. Словник української мови у 20 томах
  4. надбудова — див. базис і надбудова Філософський енциклопедичний словник
  5. надбудова — рос. надстройка сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, етичних, естетичних та інших поглядів суспільства й відповідних їм установ і організацій, породжених економічним базисом певного суспільного ладу. Eкономічна енциклопедія