надбудова

НАДБУДО́ВА, и, ж.

1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чимсь.

Німці зламали веранду, а замість неї зробили якусь незграбну надбудову, з якої обстрілювали місто (І. Шаповал);

Слід згадати відновлений після пожежі будинок бурси (надбудова другого поверху) (з наук.-попул. літ.);

// мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.

Китобаза має вільну розбірну палубу, надбудови і рубки для розміщення побутових, службових, господарських приміщень та іншого устаткування (із журн.);

Білі стіни палубних надбудов злегка рожевіли в сонячних променях (Ю. Бедзик).

2. Філософське поняття на позначення сукупності політичних, юридичних, релігійних, художніх та ін. поглядів суспільства та відповідних їм установ і організацій, породжених і визначуваних базисом суспільства певної епохи.

Різні зміни в історії народу, як-от, народження і ліквідація базисів і надбудов, не позначаються на мові в такій мірі, щоб змінювалась її структура (з наук.-попул. літ.);

Право є надбудова над економічним базисом (з наук.-попул. літ.).