надбудова

надбудо́ва

-и, ж.

1》 Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь. Дерев'яна надбудова.

|| мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.

2》 Категорія історичного матеріалізму, що означає сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, художніх та інших поглядів суспільства і відповідних їм установ і організацій, породжених базисом суспільства певної епохи.

Значення в інших словниках

1. надбудова — надбудо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. надбудова — НАДБУДО́ВА, и, ж. 1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чимсь. Німці зламали веранду, а замість неї зробили якусь незграбну надбудову, з якої обстрілювали місто (І.  Словник української мови у 20 томах
3. надбудова — див. базис і надбудова  Філософський енциклопедичний словник
4. надбудова — НАДБУДО́ВА, и, ж. 1. Надбудована частина чого-небудь; те, що надбудоване над чим-небудь. Дерев’яна надбудова; // мор. Приміщення закритого типу, розташоване на палубі судна.  Словник української мови в 11 томах
5. надбудова — рос. надстройка сукупність політичних, юридичних, релігійних, філософських, етичних, естетичних та інших поглядів суспільства й відповідних їм установ і організацій, породжених економічним базисом певного суспільного ладу.  Eкономічна енциклопедія