наперсниця

напе́рсниця

іменник жіночого роду, істота

чиясь улюблениця

арх.

Значення в інших словниках

1. наперсниця — -і, ж., заст. 1》 Жін. до наперсник I. 2》 Те саме, що наложниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наперсниця — НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Жін. до напе́рсник¹. 2. Те саме, що нало́жниця. Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. наперсниця — НАЛО́ЖНИЦЯ заст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯ заст. рідше, НАПЕ́РСНИЦЯ заст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця).  Словник синонімів української мови
4. наперсниця — НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Жін. до напе́рсник¹. 2. Те саме, що нало́жниця. Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Ле, Міжгір’я, 1953, 97).  Словник української мови в 11 томах