наперсник

напе́рсник 1

іменник чоловічого роду, істота

улюбленець

арх.

напе́рсник 2

іменник чоловічого роду

наперстянка

Значення в інших словниках

1. наперсник — див. енколпій  Словник церковно-обрядової термінології
2. наперсник — I -а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. II -а, ч. Те саме, що наперстянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, який користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. Ібрагім своїм становищем Сулейманового улюбленця й наперсника завдячував саме тій обставині...  Словник української мови у 20 томах
4. наперсник — НАПЕРСТЯ́НКА (лікарська рослина), НАПЕ́РСНИК, ДИГІТА́ЛІС бот. Настій наперстянки.  Словник синонімів української мови
5. наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь. На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах