наперсник

НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст.

Улюбленець, який користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь.

Ібрагім своїм становищем Сулейманового улюбленця й наперсника завдячував саме тій обставині, що ніколи 141 не давав волі своєму природному знахабнінню, вмів стримуватися, до того ж робив це непомітно (П. Загребельний);

Ні разу не замислився [Русевич] над тим, чому саме завідувач відділу капітального будівництва став його наперсником (Ю. Шовкопляс).

НАПЕ́РСНИК², а, ч.

Те саме, що наперстя́нка.

Серцеві глікозиди, що їх одержують із листів наперсника та деяких інших рослин посилюють скорочувальну силу м'язів серця (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. наперсник — напе́рсник 1 іменник чоловічого роду, істота улюбленець арх. напе́рсник 2 іменник чоловічого роду наперстянка  Орфографічний словник української мови
2. наперсник — див. енколпій  Словник церковно-обрядової термінології
3. наперсник — I -а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. II -а, ч. Те саме, що наперстянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наперсник — НАПЕРСТЯ́НКА (лікарська рослина), НАПЕ́РСНИК, ДИГІТА́ЛІС бот. Настій наперстянки.  Словник синонімів української мови
5. наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь. На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах