наперсник

НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь.

На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 261);

Ні разу не замислився [Русевич] над тим, чому саме завідувач відділу капітального будівництва став його наперсником (Шовк., Інженери, 1956, 397).

НАПЕ́РСНИК², а, ч. Те саме, що наперстя́нка.

Листя наперсників.. й тепер широко застосовуються при лікуванні хвороб серця (Знання.., 11, 1965, 23).

Значення в інших словниках

1. наперсник — напе́рсник 1 іменник чоловічого роду, істота улюбленець арх. напе́рсник 2 іменник чоловічого роду наперстянка  Орфографічний словник української мови
2. наперсник — див. енколпій  Словник церковно-обрядової термінології
3. наперсник — I -а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. II -а, ч. Те саме, що наперстянка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, який користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. Ібрагім своїм становищем Сулейманового улюбленця й наперсника завдячував саме тій обставині...  Словник української мови у 20 томах
5. наперсник — НАПЕРСТЯ́НКА (лікарська рослина), НАПЕ́РСНИК, ДИГІТА́ЛІС бот. Настій наперстянки.  Словник синонімів української мови