наповал —
НАПОВА́Л, присл. 1. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (І. Котляревський); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (О. Гончар). 2. перен., розм.
Словник української мови у 20 томах
наповал —
НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51).
Словник української мови в 11 томах