наповал

НАПОВА́Л, присл.

1. Відразу на смерть.

Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (І. Котляревський);

Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (О. Гончар).

2. перен., розм. Надзвичайно сильно.

Логіка, як бачите, залізобетонна. Аргументи б'ють наповал (із журн.);

Новоспечені групи, що сяють всілякими шипами і заклепками на одязі, виходили на сцену в надії вразити своєю музикою всіх наповал (з газ.).

Значення в інших словниках

1. наповал — напова́л прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наповал — присл. Відразу на смерть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наповал — Лоском  Словник чужослів Павло Штепа
4. наповал — НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51).  Словник української мови в 11 томах