наповал
НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть.
Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236);
Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51).
Словник української мови (СУМ-11)