наривник

нари́вник

іменник чоловічого роду, істота

жук

Значення в інших словниках

1. наривник — -а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наривник — НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. наривник — НАРИ́ВНИК, а, ч. Жук, у крові якого є отруйна речовина, що, потрапляючи на шкіру людини, спричиняє чиряки, нариви. Серед них [жуків] для бобових культур найбільш шкідливі: ковалики.., деякі види наривників (Шкідн.. рослин, 1949, 39).  Словник української мови в 11 томах