Значення в інших словниках
-
нарочитий —
-а, -е. 1》 Те саме, що навмисний. 2》 іст. Спеціально обраний із знатних, іменитих.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нарочитий —
НАРОЧИ́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що навми́сний. Поводив [Гордій] себе так, ніби перший раз побачив [Федота], тому що знав, як то приємно для батька, коли його синові приділяють багато нарочитої уваги і дивуються його успіхам (Григорій Тютюнник)...
Словник української мови у 20 томах
-
нарочитий —
НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).
Словник синонімів української мови
-
нарочитий —
НАРОЧИ́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що навми́сний. Поводив [Гордій] себе так, ніби перший раз побачив [Федота], тому що знав, як то приємно для батька, коли його синові приділяють багато нарочитої уваги і дивуються його успіхам (Тют.
Словник української мови в 11 томах