нарядник —
-а, ч. Особа, яка наряджає, визначає роботу кому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нарядник —
НАРЯ́ДНИК, а, ч. Особа, яка дає, визначає, наряджає, роботу кому-небудь. Там [на півночі] були суворі нарядники, бригадири-горлодери, не дай боже було запізнитися – зоставався голодний на весь день. А то ще й побитий (В.
Словник української мови у 20 томах
нарядник —
НАРЯ́ДНИК, а, ч. Особа, яка наряджає, визначає роботу кому-небудь. Товпилися колгоспники, призначені нарядником на возовицю сіна (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред.
Словник української мови в 11 томах