настигати —
-аю, -аєш, недок., настигнути і настигти, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1》 перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. || Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2》 неперех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
настигати —
НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. кого, що і без прям. дод. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; (перев. переслідуючи). Коли чує Наталя – за нею женуться.
Словник української мови у 20 томах
настигати —
ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
настигати —
НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ і НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. Коли чує Наталя — за нею женуться.
Словник української мови в 11 томах