настигати

(зненацька) заставати, заскакувати, захоплювати; (куди) прибувати, надбігати, надходити; (- подію) наспівати, наближатися; (- багато овочів) достигати; Р. (втікача) НАСПІВАТИ.

Значення в інших словниках

1. настигати — настига́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настигати — -аю, -аєш, недок., настигнути і настигти, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1》 перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. || Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2》 неперех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настигати — НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. кого, що і без прям. дод. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; (перев. переслідуючи). Коли чує Наталя – за нею женуться.  Словник української мови у 20 томах
4. настигати — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. настигати — НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ і НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. Коли чує Наталя — за нею женуться.  Словник української мови в 11 томах