настигати
НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ і НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док.
1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти.
Коли чує Наталя — за нею женуться. Оглянулась — се Данило мчиться… Уже настигає (Вовчок, І, 1955, 100);
Марко біг здорово.. Але Челканов біг не гірше за нього. Він настигав його (Мик., II, 1957, 469);
Насунувши козирок, подався [Павлушка] навтьоки. Та Галя бігала добре — настигла скоро і стала стьобати його по шиї, по спині, по ушах (Вас., І, 1959, 154);
Спробував він утекти знову кудись на слободи, але не зайшов і до другого хутора, як гайдуки Сенявського настигли і, закованого в заліза, привели назад (Панч, Гомон. Україна, 1954, 62);
// Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь.
Біда тому, кого Хуртовина в чистім полі Та настигне одного! (Щог., Поезії, 1958, 112);
Не добігли вони й до кручі, як їх настигла навальна злива (Юхвід, Оля, 1959, 51).
2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з’являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент).
Довго, довго човен біг. Все між безоднями хитався, Поки до пристані настиг (Щог., Поезії, 1958, 439);
За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (Ле, Мої листи, 1945, 54);
Без кінця довгим обозом тяглися підводи через Самовицю, везли піхоту та кулемети, що настигли з Лубен (Ле, Ю. Кудря, 1956, 240).
3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.).
Час бою на смерть, лихий час настига, День визволу веде за собою (Граб., І, 1959, 477);
— Ти у дорозі й незчуєшся, як і спасівка настигне, тоді вернешся сюди (Кв.-Осн., II, 1956, 77);
Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (Донч., III, 1956, 72).
4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т, ін.); доспівати, достигати.
Настигли суниці, почали червоніть полуниці (Вовчок, VI, 1956, 338);
Настигли груші, яблука, кавуни й дині (Н.-Лев., І, 1956, 506).
5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін.).
[Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо’, горе яке, мо’, біда яка настигла (Вас., III, 1960, 409).
Словник української мови (СУМ-11)