натхненно —
Присл. до натхненний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
натхненно —
НАТХНЕ́ННО. Присл. до натхне́нний. Пані натхненно грала на роялі танго й розважала від нудьги саму себе і гостей (С. Чорнобривець); І хоч не чорна й не циганка, а як натхненно співалося їй тоді цієї вперше почутої пісні біля вогнищ вечірніх! (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
натхненно —
НАТХНЕ́ННО. Присл. до натхне́нний. Марко заговорив ізнов палко та натхненно про майбутню революцію (Головко, II, 1957, 230); Радянське село натхненно працює і творить, зростає і вчиться (Літ. газ., 12.ІІ. 1953, 1).
Словник української мови в 11 томах